Тривога в деталях. Прояви та симптоми тривоги

Добре відомі всім симптоми тривоги – це специфічне почуття занепокоєння, хвилювання. Це занепокоєння може виникати у відповідь на деякі події (ситуаційна тривога) або бути більш-менш постійно (фонова, розлита тривога). Разом з тим, тривога може взагалі ніяк не проявляти себе безпосередньо, а “ховатися” під різноманітними іншими симптомами. 

Щоб подолати тривогу, дуже важливо навчитися розуміти свої реакції та усвідомлювати їх причини. Для подолання підвищеної тривожності ми з клієнтами насамперед вчимося визначати різні індивідуальні прояви тривоги та співвідносити їх до подій життя. Це один із основних кроків у подоланні тривоги.

Фізіологічні прояви та симптоми тривоги

Згідно з медичними даними, у більшості випадків вегетативна дисфункція пов’язана з психоемоційними порушеннями, у тому числі різними тривожними розладами. При цьому, близько 70% людей скаржаться лише на фізичне самопочуття і не пов’язують його з психологічними труднощами.

Вегетативні симптоми тривоги дуже різноманітні:

• “серцебиття” та болі в ділянці серця;
• підвищена пітливість, відчуття жару та холоду;
• сухість в роті;
• збудженість;
• часті походи до туалету;
• запаморочення, відчуття “похитування статі”, “ватність” у ногах;
• зміни сприйняття (все довкола ніби стає “не таким” – запахи, звуки, зорова картинка, але складно пояснити, яким саме);
• деякі незвичайні відчуття (відчуття “порожнечі” у голові, великий спектр незвичайних відчуттів у тілі, відчуття втрати автоматизму дихання та інших.);
• почуття нестачі повітря, “кому в горлі”;
• різні симптоми тривоги з боку шлунково-кишкового тракту, включаючи нудоту та розлади травлення.

Варто зауважити, що всі ці симптоми є неспецифічними, тому за їх наявності необхідно в першу чергу пройти обстеження у лікарів і виключити наявність захворювань.

Психоемоційні та поведінкові симптоми тривоги

Емоційна неврівноваженість

Тривога практично завжди впливає на емоційну рівновагу. Симптоми тривоги можуть виражатися в дратівливості, агресивності, емоційної нестійкості, вразливості та сльозливості. Наприклад, відчувши загрозу, ми можемо блискавично відреагувати агресією у відповідь на небезпеку. Це відбувається настільки швидко, що саме почуття страху залишається непоміченим. У разі невмотивованої агресії та дратівливості доречно поставити собі запитання: може, в цій ситуації було щось, що мене налякало, чи щось від чого мені дуже хотілося захиститися?

Постійна напруга та втома

Якщо тривога не відчувається прямо, вона може переживатися просто як постійна напруга, через яку поведінка стає нестійкою. Напруга може відчуватися по-різному: як фізична напруга, скутість м’язів, як відчуття тиску в голові, “розпирання” від думок, втоми, неможливості відпочити, розслабитися. Стає складно довго сидіти на одному місці, доводити розпочате до кінця. Доводиться часто переривати поточне заняття, щоб трохи зняти відчуття напруги, що наростає. Часто можна помітити, як люди перевіряють повідомлення в телефоні, безцільно перемикають вкладки браузера або оновлюють пошту.

Напруга також часто розряджається за допомогою автоматичних однотипних дій: наприклад, у вигляді звички смикати прикрасу або деталь одягу, гризти кінчик олівця, смикати ногою, стукати пальцями по столу.

Найчастіше психоемоційна напруга супроводжується втомлюваністю, почуттям виснаження. Оскільки психіка постійно змушена функціонувати на “підвищених оборотах”, енергії не вистачає і виникає втома, яка не проходить ні у вихідні, ні у відпустці, і розслабитися не виходить.

Неуважність та складності з концентрацією уваги

Тривога суттєво впливає на такі психічні процеси як увага та пам’ять. Тому часті симптоми тривоги – це неможливість зосередитися, підвищене відволікання, складності із запам’ятовуванням та забудькуватість. Доводиться докладати додаткових зусиль, щоб зосередитись на тексті чи розмові. Люди з низькою концентрацією уваги іноді можуть почуватися “дурними”, тому що виконувана справа здається їм занадто складною.

Надлишок думок чи їхня відсутність

Найчастіше постійна напруга розряджається зокрема за допомогою розумової активності.

По-перше, тривогу варто запідозрити, якщо ви помічаєте, що думок стало занадто багато, вони хаотичні, невпорядковані, постійні та деталізовані. Виникає бажання позбавитися від думок, хочеться відпочити та ні про що не думати.

По-друге, тривога дуже часто проявляється через нав’язливі думки. Начебто незначні питання виникають безліч роздумів, сумнівів, вагань. З одного боку, є розуміння, що проблема не вартує стількох міркувань, а з іншого – є потреба продовжувати думати, від цього неможливо відмовитися.

По-третє, тривожні думки часто пов’язані з тенденцією розмірковувати про “найгірший сценарій” та намаганнях попередити його чи підготуватися заздалегідь, застрахуватися від катастрофи. Це думки у стилі “А що, якщо …”: а що, якщо ми запізнимося на літак? а що, якщо нас помилково не включили до списків пасажирів? а що, якщо не вдасться роздрукувати посадковий талон? а що, якщо пілоти будуть недосвідчені?

Звичка детально прораховувати всі варіанти дій (як в майбутньому, так і в минулому), знову і знову програвати подумки минулі та майбутні розмови чи події, прагнення знайти найкращий варіант (“А як би я міг зробити тоді? Щоб трапилося, якби я зробив інакше?”) в більшості випадків є результатом переживання тривоги.

Разом з тим, тривога може викликати й ефект повної відсутності думок, специфічне відчуття “порожнечі”, ступору та “вакууму” в голові.

Постійна зайнятість чимось, метушливість

Тут все відбувається так само, як і з думками. Трудоголізм і тенденція займати весь свій час якоюсь активністю допомагає розряджати напругу та захищатися від переживання тривоги. Тривожні люди схильні постійно займатися чимось з ранку і до глибокого вечора, а потім, заганявши себе до виснаження, лягати спати. Складність у тому, що нерідко справи здаються по-справжньому важливими, а багато працювати – це престижно.

Один із варіантів активності – це споживання інформації. Заглушити тривогу можна, наприклад, довго переглядаючи фільми або ролики на ютуб, гортаючи соц.мережі і так далі.

Активна діяльність не обов’язково буде ефективною. Вона може мати характер видимості, бути більшою мірою метушливою або безцільною, ніж результативною.

Щоб зрозуміти, чим викликана потреба в активності – працьовитістю та допитливістю чи тривогою, – можна просто запланувати день неробства. Якщо тривога є, вона швидше за все виявиться у тому чи іншому вигляді.

Мрійливість

Ще одна особливість, яка може бути спричинена тривогою, – це мрійливість, відстороненість. Схильність йти у фантазії, будувати альтернативну реальність замінює собою реальне життя та дії, виконувати які здається небезпечним чи складним.

Прокрастинація, лінь, апатія та відсутність бажання

Небажання робити щось може бути викликане не відсутністю потреби чи інтересу, а активним опором. Так відбувається, коли справа, яку потрібно зробити, пов’язана з будь-якими складнощами, які викликають тривогу. Не завжди ці складнощі стосуються безпосередньо роботи. Вони можуть бути і психологічними, зачіпати якісь вразливі сторони особистості.

Перфекціонізм та гіпервідповідальність

Коли одним із провідних мотивів у діяльності стає тривожне уникнення помилок та невдач, ми починаємо працювати вкрай ретельно та відповідально. Надалі це може переростати в перфекціонізм і підвищене (а іноді – спотворене та перебільшене) відчуття своєї відповідальності за все, що відбувається. Схильність зосереджуватися на несуттєвих деталях, щоб “довести до ідеалу”, у деяких людей поєднується з потребою перевіряти ще раз те, що вже зроблено. Виходить, що основне завдання (виконати справу) відходить на другий план, і головною метою стає необхідність постійно захищати себе від страху зробити справу погано.

Прагнення контролю

Потреба, щоб все довкола було передбачуваним, впорядкованим і керованим, майже напевно приховує за собою тривогу, бажання уникнути відчуття безсилля і вразливості.

Так, коли дружина контролює чоловіка (де і з ким він проводить час, коли приходить додому), це допомагає зберегти відчуття, ніби вона може запобігти потенційній зраді. Це відчуття дає ілюзію сили, влади над ситуацією, можливості впливати на події, якими насправді керувати не можна. Якщо відмовитися від гіперконтролю, неминуче доведеться зіткнутися з тривогою, власною безпорадністю, недовірою та іншими переживаннями.

Чутливість до змін та тенденція дотримуватися відомого

Тривога зазвичай посилюється в ситуаціях непередбачуваності, новизни: коли ми не знаємо, як поводитися або чого очікувати. Так, перехід у новий робочий колектив цілком виправдано викликає помірне хвилювання. Проте, за високої тривожності людина може відчувати виражений дискомфорт від незначних змін. Наприклад, змінився час зустрічі та необхідно перебудувати плани на день. А це змушує нервувати, дратуватися, засмучує та вибиває з колії, стає важко зібратися з думками, повернутися до справ.

Тривога часто змушує відмовлятися від усього нового під різними приводами (“Не можу поїхати на конференцію за кордон, тому що кішку нема з ким залишити”), уникати ситуацій, пов’язаних з ризиком.

Спостерігаючи за своїми реакціями, можна навчитися виявляти тривогу та зіставляти її з подіями поточного життя. Це дає можливість поступово почати усвідомлювати предмет своїх страхів (чого насправді я боюся?) і робить процес подолання тривожності значно ефективнішим.